Олександр Штефанов про війну

Олександр Штефанов — російський блогер, ютубер. Здобув широку популярність завдяки історичним та політичним розборам на YouTube та в TikTok. Народився 21 травня 1999 року в Москві.

Позиція щодо війни в Україні

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Олександр Штефанов намагався балансувати між двома таборами, викривати як російські, так і українські фейки про війну. Формально Штефанов був проти військових дій, але фактично — за їхнє припинення через капітуляцію України.

Він транслював тези, що Україна слабша, без допомоги партнерів не здатна воювати і тому має прийняти умови Кремля, щоб уникнути кровопролиття. Але пізніше і сам «капітулював перед Росією»:

Основні тези Штефанова щодо війни в Україні

• Війна — це безглузда бійня: Бойові дії приносять неймовірні страждання та десятки тисяч смертей. Продовження війни не має сенсу, оскільки веде лише до «топтання на місці» та нових величезних жертв без істотної зміни лінії фронту.
• Українське суспільство критично виснажене: Люди втомилися від конфлікту, про що свідчить жорстка примусова мобілізація (насильницьке відправлення людей у мікроавтобуси в містах) та загибель чоловіків у річці Тиса при спробі уникнути призову. Посилання на опитування, які показують постійне зростання кількості українців, що підтримують негайне припинення вогню.
• Небезпека ядерної катастрофи: Прагнення до «повного розгрому» Росії є нерозсудливим. Загнане в кут керівництво ядерної держави може застосувати ядерну зброю, перетворивши території на «радіоактивну пустку».
• Заморожування конфлікту як порятунок: Історичні прецеденти (наприклад, Корея та Придністров'я) доводять, що «заморожений» конфлікт — це робочий варіант. Навіть кілька років чи десятиліть миру мають величезну самостійну цінність, дозволяючи новим поколінням жити без бойових дій.
• Відмова від виплати репарацій: виступає проти класичних державних репарацій Україні. Спираючись на історичний досвід Німеччини, він вважає, що такі виплати стануть національним приниженням для росіян і спровокують новий реваншизм.

Фільм «Звичайна денацифікація»

У лютому 2023 року Штефанов випустив документальний фільм «Звичайна денацифікація» про життя на окупованих територіях Донецької області України. Для його зйомок Штефанов вирушив до Донецька та Маріуполя (незаконно перетинаючи кордон) як волонтер у рамках гуманітарної місії російського центру «Общество.Будущее».

Кілька головних спостережень фільму:

• Масштабна катастрофа: Маріуполь був практично повністю знищений всього за півтора місяця. Водночас у «ДНР» триває жорстока мобілізація: чоловіче населення, включаючи студентів, людей похилого віку та людей з інвалідністю, масово відправляють «на забій» без належної підготовки та забезпечення.
• Антагонізм Донецька та Маріуполя: Маріупольці не розуміють пропагандистський наратив про «8 років бомбили Донбас», оскільки їхнє місто до 2022 року жило мирно і активно розвивалося. На фоні цього деякі мобілізовані з Донецька виправдовують своє мародерство в Маріуполі тим, що маріупольці «добре пожили», поки донеччани страждали.
• Безглуздість причин війни: У Маріуполі залишилося близько 20% населення, і навіть ті, хто лояльний до РФ, не розуміють, навіщо Росія почала повномасштабне вторгнення. Статус російської мови до 2022 року не був критичною проблемою — невеликі обмеження сприймалися місцевими лише як легка незручність, яка точно не виправдовує війну.
• Репресії та страх: На окупованих територіях залишається багато проукраїнськи налаштованих громадян, але вони змушені переховуватися. Людей можуть затримати, піддати знущанням «на підвалі» або завести кримінальну справу через простий донос чи відео в TikTok.

Після виходу фільму на адресу блогера надходили погрози від призначеної Росією «влади» так званої «ДНР» та автора доносів на незалежні російські ЗМІ Олександра Іонова.

У серпні 2023 року був визнаний Міністерством юстиції РФ «іноземним агентом» за антивоєнну позицію та критику влади.

У лютому 2024 року залишив Росію.

У грудні 2024 року Олександр Штефанов зареєструвався в реєстрі блогерів, підтримавши Роскомнадзор. Пізніше дані про його реєстрацію в реєстрі були видалені.

Позиція щодо Криму

Штефанов стверджує, що переважна більшість кримчан хоче жити у складі Росії і виступає проти повернення Криму Україні:

«Завоювання Криму збройними силами України перетворить прекрасне місто Севастополь на Степанакерт... при цьому, чи справедливо, щоб усі мешканці цієї території для того, щоб восторжествувало міжнародне право, мали її залишити? На мій погляд: ні... Є різні політичні формули. Є подвійна юрисдикція. Питання з Гібралтаром обговорювалося. Статус незалежної держави, щоб повністю навести аналогію з Косово. Є різні варіанти. Але, так чи інакше, не можна просто брати і передавати Крим Україні.»

У вересні 2024 року Штефанов був внесений до бази даних сайту Миротворець за участь у спробах легітимізації анексії АР Крим, маніпулювання суспільною свідомістю.

В інтерв'ю Юрію Дудю щодо кримського питання Олександр заявив, що не вважає міжнародно визнані кордони незаперечним авторитетом і не впевнений у тому, що саме міжнародне право визначає легітимність територій. Для нього держава — це насамперед люди, а не «шматок землі, окреслений лінійкою на карті». Він підкреслює, що Крим був єдиним суб'єктом України, де переважало російське населення, яке щиро асоціювало себе з Росією. Також додав, що анексія Криму була жахливою помилкою через ризики для Росії. Незважаючи на підтримку місцевих жителів, Штефанов заявляє, що якби його запитали у 2013 році, чи варто забирати Крим, він би відповів «однозначно ні».

Про утиски російської мови в Україні

У ході дискусії з Максимом Кацом про мовне питання в Україні Штефанов заявив, що «українська національна ідея багато в чому антиросійська» і звинуватив Україну в «системній дискримінації» російськомовного населення. Він фактично переклав на жертву частину відповідальності за війну: закриття проросійських телеканалів та обмеження російської мови в школах до 2022 року блогер прямо називає «одним із тригерів вторгнення». Таким чином, Штефанов зміщує фокус з імперських амбіцій Путіна на внутрішню політику України, роблячи висновок, що захист українцями власного культурного та інформаційного простору спровокував агресора.

Примітно, що ця риторика прямо суперечить його власним висновкам з Маріуполя, де він визнавав, що мовне питання ніколи не було реальною причиною для початку бойових дій.

На youtube-каналі «Харошиє рагулі» можна знайти детальний розбір висловлювань Штефанова про мовну політику та розбір його цитат, наприклад:

«Дискримінація за національною мовною ознакою у XXI столітті — це дикість, і Україна цю дикість демонструє у всій красі»

«В Україні завжди забороняли російську мову, і в мене є багато доказів... Ми бачимо приклади войовничої дискримінації».

Лекція про російсько-українські історичні міфи

У грудні 2025 року на лекції у Варшаві Олександр Штефанов зосередився на жорсткій критиці української національної пам'яті. Коротко його головні тези звучали так:

• Голодомор — це не цілеспрямований геноцид українців, а «спільна трагедія» СРСР, з якої Україна зробила «кальку з Голокосту».
• Іван Мазепа — однозначний зрадник, який просто порушив присягу Петру I, а не національний герой.
• Степан Бандера — терорист і ксенофоб, а відповідальність за єврейський погром у Львові 1941 року (ще до приходу німців) лежить на українській міліції. За словами Штефанова, велику роль у розвитку антисемітських настроїв відіграли Степан Бандера та його послідовники, які закликали «нести визволення українській землі, щоб на ній не опинилося ні кацапа, ні жида, ні ляха». Згодом це, зокрема, на думку Штефанова, призвело до Волинської трагедії.
• Спростування рабського менталітету росіян: наприкінці 80-х та на початку 90-х у РРФСР вирували демократичні протести, тоді як Україна в той час залишалася пасивним «заповідником застою».
• Захист російських інтересів у Криму: спроби України кримінально переслідувати людей за співпрацю з владою РФ на півострові (на прикладі затриманого у Польщі російського археолога Бутягіна) призведуть до того, що Україна туди «ніколи в жодному вигляді не повернеться».

Озвучуючи ці тези в Польщі — на фоні активно роздутого російською пропагандою польсько-українського історичного конфлікту — Штефанов фактично діє в її логіці, виносячи болючі теми на міжнародну аудиторію, підриваючи репутацію українців серед союзників та розпалюючи взаємну недовіру.